«24 лютого о 10.00 ми мали запустити нову лінію,
натомість до вечора змушені були зупинити
все виробництво…»
Але сьогодні все знову працює. І нова лінія – також…
Якими зусиллями це вдалося і що ще змінила війна – про це, і не тільки, напередодні професійного свята працівників целюлозно-паперової промисловості, яке традиційно відзначаємо в Україні у третю суботу жовтня, ми говоримо з головним інженером, начальником виробництва «Папір-Малу» Олександром Філоненком. Але спочатку про те, хто ж такі інженери.
Інженери в пекло не потрапляють,
або Хто такий головний інженер?
Є такий анекдот:
Один інженер помер і потрапив до пекла. Згодом його перестав влаштовувати тамтешній рівень комфорту, і він узявся за вдосконалення. Невдовзі встановив там кондиціонери, освіжувачі повітря в туалетах, ескалатори і т. п.
Аж тут Господь телефонує Сатані:
– Ну як там у Вас справи?
– Просто чудово. У нас тепер є кондиціонери, освіжувачі повітря в туалетах, ескалатори і біс його знає, що ще цей інженер установить найближчим часом…
– ЩО? У Вас є ІНЖЕНЕР!?! Послухай, тут якась помилка. Інженери не повинні потрапляти до пекла. Негайно відправ його до мене.
– Ні за що! Мені сподобалось мати інженера в команді!
Отакі от вони, інженери, що навіть пекло можуть перетворити на рай. А приставка «головний» говорить сама за себе.
Якщо ж серйозно, то сьогодні жодне солідне підприємство годі уявити без головного інженера – керівника, котрий відповідає за технічну політику і напрямки технічного розвитку компанії. Саме серед його основних обов’язків – забезпечувати і здійснювати контроль технічної підготовки виробництва; організація і виконання планово-попереджувального ремонту технологічного і допоміжного обладнання; забезпечувати і контролювати справність систем водопостачання, опалення, каналізації, вентиляції…
Судячи з того, як в останні роки модернізується і розширяється виробництво на «Папір-Малі», інженерна служба тут працює на повну.
«Що буду технарем, знав ще з дитинства…»
– Тяга до механіки, – згадує Олександр Філоненко, – в мене була ще з дитинства, тож після уроків стрімголов мчав на гуртки з судно- та авіамоделювання, згодом захопився картингом, пробував навіть випалювати по дереву… Цим захопленням міг протистояти хіба спорт – свого часу я мав титул чемпіона області з вільної боротьби. Але спорт так і лишився захопленням на все життя, хоч і виховав у мені бійцівські якості, а тяга до механіки визначила подальший вибір професії. Аби здобути фах, спочатку закінчив з відзнакою Малинський лісотехнікум за спеціальністю «Технік-механік лісового господарства і лісової промисловості», затим був Житомирський державний технологічний університет і диплом за спеціальністю «Інженерна механіка».
Однак працювати за спеціальністю одразу не довелося. Після армійської служби, влаштувався в Малинське газове господарство майстром газорозподільної установки, невдовзі вже обіймав посаду начальника аварійно-диспетчерської служби. А у 2000-му отримав пропозицію, котра, зрештою, і привела мене в папероробну галузь.
«До «Папір-Малу» вже брав участь у монтажі трьох папероробних машин»
Спочатку це були роботи з монтажу газопроводу на Обухівському картонно-тарному комбінаті, а згодом ТОВ «КСУ «Техмонтаж», куди, оцінивши мої здібності, мене запросили на посаду інженера 1-ї категорії, отримало солідне замовлення – здати «під ключ» в Обухові цех із виробництва «гофри». «Під ключ» означало все – від підготовки території й прокладання комунікацій до облаштування виробничих приміщень й монтажу самого гофроагрегату однієї з німецьких фірм…
Тоді моя робота, як молодого інженера, була високо оцінена, про що навіть писали у фаховому журналі. Маю за це й подяку від тодішнього столичного градоначальника. Але найголовніше – це неоціненний досвід, що згодом згодився при монтажі й запуску ще трьох папероробних машин – в Дніпропетровську та на одному з підприємств в Росії і Казахстані. Тож на «Папір-Мал» я прийшов уже з досвідом роботи у цій галузі.
«Перейти на «Папір-Мал» погодився не одразу»
Перше знайомство з «Папір-Малом» в мене відбулося на початку 2000-х, під час монтажу тут першої КРМ, в якій брав участь. Тоді-то мене й помітив Анатолій Васильович Деняченко, що керував роботами, й запросив головним механіком до себе, але з ряду причин я змушений був відмовитись. Це був 2006 рік. А навесні 2007-го від керівництва «Папір-Малу» я отримав пропозицію вдруге – обійняти уже посаду головного інженера, отож можна святкувати своєрідний ювілей – 15 років як я тут…
Зараз навіть не віриться, що, коли прийшов, тут працювало лише дві машини, одна з яких виробляла картон, а інша – санітарно-гігієнічний папір. Та й працювали вони лиш на 60-70 % своєї потужності, і якість продукції, м’яко кажучи, бажала кращого. Важкими були й умови праці – як виробничі, так і побутові, звідси кадрова проблема – плинність була страшенна… Мені самому доводилось працювати і за механіка, і за автонавантажувачем, і багато чого іншого виконувати, що не входило в безпосередні обов’язки. І хтозна, якою була б подальша доля «Папір-Малу», якби на підприємство не прийшли нові власники…
Життя в підприємство вдихнули черкащани
Новими власниками «Папір-Малу» стали молоді люди з новим сучасним мисленням, які не лише влили значні кошти в розвиток підприємства, а й надихнули на нові звершення.
Перше, що було зроблено з їх приходом, – це аналіз і подальші заходи з підвищення ефективності вже існуючого виробництва. В команді з техдиректором Андрієм Перванюком нам добряче довелося попрацювати: провести кілька модернізацій КРМ-1 і результат виправдав себе. Вжиті заходи дозволили підвищити не тільки обсяги виробленої продукції, але й її якість. Якщо до цього ми виробляли 85-87 тонн за добу, то нині – до 110-ти. І, якщо починали з простого пакувального паперу та внутрішнього шару гофроящиків, то нині дійшли до виготовлення високоякісних картонів нульових марок і марок ТОП – власної розробки (для необізнаних – чим вища цифра, тим нижча якість картону). Освоїли й виробництво картону з білим покрівельним шаром та вологостійку продукцію для виготовлення паперових стаканчиків.
Була повністю переглянута й технологічна схема виробництва санітарно-гігієнічних виробів (СГВ), проведена модернізація із заміною застарілого обладнання на більш продуктивне. Повністю було замінене на нове й обладнання цеху паперопереробки, що дозволило освоїти багато видів нової продукції – сьогодні тільки туалетного паперу в рулончиках ми випускаємо більше 10 видів.
Також був розроблений і запатентований свій оригінальний папір – від технологічного складу до композиції й упаковки – «СпеціалЬ».
Окрім туалетного паперу, освоїли й виробництво паперових рушників різних видів.
Але це був лише початок розвитку підприємства – сьогодні ми маємо ще два нових унікальних виробництва.
За останні п’ять років – два нових виробництва
Перше запрацювало на «Папір-Малі» два роки тому. Це – унікальна виробнича лінія з переробки упаковок типу «TetraPak», у яких ми звикли купувати пастеризоване молоко, соки та інші рідкі продукти харчування. Подібне обладнання, до речі, мають тільки декілька підприємств на всю країну.
У чому унікальність нового виробництва? Яскрава і мегазручна для покупців упаковка типу «TetraPak», у якій будь-який продукт може зберігатися свіжим і смачним довготривалий час, містить, проте, полімерне покриття та алюмінієву фольгу, що не дозволяє після споживання продукції переробляти пакувальну тару звичним способом, як іншу макулатуру. Використана упаковка типу «TetraPak» майже не розкладається протягом тривалого періоду часу, а якщо її спалювати, у повітря виділяються токсичні, дуже небезпечні для навколишнього середовища речовини. Відтак і стає в нагоді спеціальне обладнання, яке ми встановили на «Папір-Малі».
Крім переробки використаної продуктової тари, на виробничій лінії «TetraPak» також утилізують тони браку з підприємств, які займаються виготовленням цих картонних упаковок довготривалого зберігання. А ще на «Папір-Малі» сьогодні переробляють на вторсировину рулони бракованих флізелінових шпалер та паперові одноразові стаканчики з полімерним покриттям.
До слова, монтаж цієї нової лінії розпочався у травні 2019-го, а вже через 2,5 місяці ми запустили її в експлуатацію. При цьому, збірку доставлених новітніх механізмів і пуско-налагоджувальні роботи проводили власними силами, використовуючи лише фотознімки змонтованого устаткування.
Обладнання по переробці упаковок типу «Tetra Pak» – високої якості, австрійського, німецького та італійського виробництва. Працює 24 години на добу – виробничий процес безперервний. За місяць переробляємо близько 300 тон макулатури, відокремлюючи целюлозне волокно від поліалюмінія, полімерів та інших домішків.
Тим часом, п’ять років тому було схвалене рішення про монтаж іще одного цеху з виробництва картонно-паперової продукції. Для цього була закуплена та демонтована лінія такого виробництва в Німеччині. Під обладнання збудовано новий цех.
Пригадую, скільки скептиків тоді було щодо наших можливостей вдихнути в б/у обладнання нове життя. Сьогодні, проте, навіть німці «знімають капелюха», бо лінія запрацювала. Правда, запуск її ми планували на 10-ту ранку 24 лютого, натомість, через повномасштабне російське вторгнення, змушені були зупинити все виробництво…
Сьогодні, однак, все знову працює, і нова машина теж. Причому її швидкість до 800 метрів на хвилину, в той час як КРМ-1 – максимум до 400. Відповідно, зросла і потужність. До всього, нова картоноробна машина має можливість виробляти й крафтпапір.
Але для запуску нового виробництва однієї машини було недостатньо…
Новий РПВ, нова підстанція, ще одна котельня і не тільки
Аби нове виробництво запрацювало, потрібно було змонтувати обладнання для нового розмелювально-підготовчого вузла. Паперова маса в новому РПВ проходить, до слова, три ступеня очистки проти двох, як було донині.
Крім того, збільшення потужності виробництва вимагало й збільшення потужності енергозабезпечення, отож, було змонтовано і введено в експлуатацію підстанцію на 35 кВ.
До речі, про альтернативу природному газу ми задумались ще задовго до сьогоднішньої кризи. Перша котельня на щепі, для здешевлення собівартості продукції, була змонтована на підприємстві ще 6 років тому. Причому в досить короткі строки – за 3-4 місяці, і результат себе виправдав…
Зараз завершуємо будівництво ще однієї котельні, що працюватиме на відновлювальних біоресурсах – деревній щепі – значно потужнішої за дві вже існуючі, а ту, що на газу – і поготів.
За ці роки, завдяки розширенню території підприємства, з’явився у нас і сучасний відкритий склад для зберігання макулатури, а це – 5-7 тисяч тон.
Велику увагу приділяємо автоматизації виробництва, багато процесів повністю комп’ютеризовані.
При цьому всьому постійно дбаємо й про поліпшення побутових умов для персоналу. Поступово облаштовуємо сучасні санвузли, роздягальні, душові. Запрацювало кафе, де можна не просто перекусити, а й замовити повноцінний комплексний обід.
«Віримо у Збройні сили України, тому будуємо нові плани»
Ми не зупиняємось. Ще дуже багато роботи на вже існуючих виробництвах, по модернізації багато планів… Ось тільки б швидше закінчилась війна.
Для нас вона теж болісно відгукнулась. Як вже казав, 24 лютого ми повністю зупинили все виробництво. Сказати, що це було непросто, нічого не сказати. Як і непросто було слідкувати за збереженням обладнання у ті люті морози невеликою командою, яка залишилась на підприємстві. А потім були «прильоти» по Малину, і «Папір-Малу» від них теж дісталось: вибиті шибки – не найстрашніше… Але ми впорались і з цим.
І чим могли, старались допомогти нашим тероборонівцям та ЗСУ, які не допустили прихід ворога у наше місто. Спочатку це були сукно і картон для утеплення бліндажів, демферні пластини з транспортної стрічки до бронепластин, наша продукція… Затим – стали виготовляти «буржуйки» і польові пічки.
При цьому, на сьогодні, 33 наших працівники мобілізовані у ЗСУ, і ми постійно допомагаємо їм та чекаємо наших героїв з Перемогою.
Мабуть, це найбільше бажання сьогодні кожного – миру і Перемоги. Нехай же воно якнайшвидше здійсниться!