Від сьогодні на офіційному сайті «Папір-Малу» відкривається рубрика «Інтерв’ю ПМ»

On 5 Березня, 2021, Posted by , In інтерв'ю, With Коментарі Вимкнено до Від сьогодні на офіційному сайті «Папір-Малу» відкривається рубрика «Інтерв’ю ПМ»

Картонно-паперова фабрика «Папір-Мал» працює на ринку 22-ий рік поспіль. Колектив об’єднує близько 500 працівників різних професій. Вони — наша гордість. Цінуємо кожного співробітника, від керівників підрозділів до різноробів. «Папір-Мал» — це команда однодумців, кожен з яких робить свій внесок у господарську діяльність та розвиток підприємства. Наші працівники спільно рухаються у одному напрямку, постійно підвищуючи кваліфікацію. Ретельно підбираються молоді кадри, більшість новачків проходить навчання і стажування безпосередньо на виробництві. Наш персонал перетворився на єдину дружню родину. Кожен з працівників — це особистість зі своєю історією життя та становлення на підприємстві. Співробітники мають досягнення на фабриці, сім’ї, які їх підтримують, різні хобі, захоплення, цікавинки і плани та мрії на майбутнє. Про це колегам цікаво дізнатися детальніше, аби володіти інформацією про долі людей, які працюють поряд, а можливо, й частково перейняти досвід, запозичити неординарні ідеї, аби спільно втілити їх в життя.

«Папір-Мал — це і моя робота, і хобі»На картонно-паперову фабрику «Папір-Мал» потрапила випадково. Я працювала у торгівлі — любила цю роботу, але, як для жінки, було тяжкувато. Я сама на той час виховувала двох малих дітей. Отож за рекомендацією подруги прийшла на співбесіду. Це був, здається, 2003-ий рік. Колектив був невеличкий — близько 100 працівників, у цеху — лише одна машина, яка випускала туалетний папір.О 13-ій годині я успішно пройшла співбесіду, до 15-ої — інструктаж з техніки безпеки та стажування, а о 23-ій годині вже вийшла на першу, нічну, зміну. Бо не було кому працювати, тоді був брак кваліфікованих кадрів. Ні хвилини не пожалкувала, що потрапила на фабрику. Робота дуже сподобалася, я викладалася на всі сто, намагаючись швиденько вивчити всі ази виробництва — дуже боялася підвести начальство та подругу, яка теж працювала змінним майстром. У нас була дружня бригада, мені підпорядковувалося до 15-ти працівників. Ділилися одне з одним останнім. Підтримували у біді й раділи успіхам. Часто разом проводили вихідні, свята. Пропрацювавши близько чотирьох років, через життєві обставини розрахувалася. Повернулася через рік — вже на посаду завідуючої складом готової продукції, яка на той час була вакантною. Це була нова для мене робота, складніші посадові обов’язки, але я справилася/

Пізніше, після декретної відпустки, мені довірили відповідальнішу роботу — завідуючої складом матеріально-технічних цінностей (МТЦ). Потрібно було розібратися у розмаїтті довірених на зберігання МТЦ — комплектуючих, різних запчастинах, будівельних матеріалах та інших цінностях. Аби, бодай, не помилитися…  Зізнаюся, спершу це давалося тяжкувато (МТЦ — найскладніший зі складів), але завдяки підтримці колег — вдячна їм до цього часу — вдалося освоїти цей напрямок роботи. Велике спасибі, насамперед, Людмилі Людвигівні Бондаренко (нині пенсіонерці) та механіку Володимиру Івановичу Подгорному

Наступна сходинка, яку успішно подолала, — посада заступника начальника складського господарства, на яку керівництво фабрики призначило близько 5-ти років тому. Моїм безпосереднім керівником був (і зараз залишається) Сергій Миколайович Рожко. Він «виростив» з мене професіонала, передавши величезний досвід. Дослухалася до його порад, вивчала все до дрібничок — мало не останньою уходила з роботи, допізна засиджуючись, щоб все встигнути.  Але завдяки цьому, зараз, коли сама очолила складське господарство (обіймаю посаду керівника близько 3-х років), легко працюється, не зважаючи на величезний обсяг роботи. Здається, навіть якщо підняти серед ночі, розповім все по своїй роботі — від «А» до «Я». Люблю порядок — і на складах, і у документах: у мене все по своїх місцях. Колектив хороший. Кожен працівник відповідально ставиться до своїх обов’язків. Звісно, бувають різні нюанси, як загалом у житті, не без того, але в цілому наш колектив складського господарства — команда професіоналів, яка спільно працює на результат. Радію, що корисна підприємству та співробітникам, вони дослухаються до моє думки, поважають, і, сподіваюсь, не тільки тому, що я — начальниця.

 

 

Безмежно люблю свою роботу — о 6-ій вже на зміні. Надалі, о 9-ій проводжу нараду, потім — щодня купа справ…Жартуючи, часто кажу, для мене «Папір-Мал», як для моїх хлопців — футбол. Моя робота — це моє хобі, це моє життя…

Щаслива від того, що рідне підприємство успішно розвивається. Будуються нові цехи, модернізується обладнання, розширюється асортимент та покращується якість, нарощуються обсяги реалізації продукції.

Керівництво турбується про добробут співробітників, виплачуючи гідні заробітні плати, за які не соромно, забезпечує повний соціальний пакет. Облаштовує щороку кращі умови праці — маємо душові, санвузли з євроремонтом, кафетерій, також на робочих місцях віднедавна можна попити чаю та кави, завозиться регулярно свіжа питна вода. Звісно, видається спецодяг та інше необхідне для виконання посадових обов’язків.

Але головне, що хочеться відзначити — це добре ставлення керівництва до персоналу і працівників — одне до одного.

Надихають святкування річниць «Папір-Малу», на які влаштовуються чудові заходи, з відзначенням кращих працівників, музичним супроводом, лотереями, забавами для дітей,  фоторепортажами. Також — креативні задуми, які втілюються на «Папір-Малі». Зокрема, торік до 8 Березня нам зробили чудовий подарунок — макіяж, зачіски та фотосесію в національному вбранні за участю професійних салонів. Якими красунями стали жінки! Портрети були на виставці «Папір-Малу», а також — кожній учасниці проєкту подарували її фотознімок.

Якби запропонували навіть найкращу в світі посаду у іншому місці, нізащо не пішла б з «Папір-Малу». Рада, що є частинкою цього підприємства, і завдяки моїй праці та праці моїх колег воно стає кращим, успішнішим.

Була активісткою і в школі, і у виші

Мене часто запитують, де навчилася організаторським здібностям, вмінню налагоджувати стосунки з людьми, заохочувати, надихати на реалізацію тієї чи іншої ідеї. А я навіть не знаю, що відповісти,  — напевне, ці здібності зародилися ще у дитинстві. У школі, а навчалася я в Малинському ЗНВК №1, я завжди була заводилою. Мене обирали старостою класу та головою учнівського комітету всієї школи, який слідкував за поведінкою, шкільною форою, опікувався молодшими класами.

Але хоч була на відповідальних учнівських посадах, любила… зривати уроки. Про мої хоробрі, відчайдушні вчинки і зараз згадують однокласники. Якось ми чогось розсердилися на класну керівничку Галину Миколаївну, і з моєї ініціативи влаштували страйк — всі до одного втекли з контрольної із математики, пішли в «Ласунку» (дитяче кафе у середмісті) смакувати морозивом. Перепало нам тоді на горіхи від директора і батьків, але ніхто з учнів мене не видав …

Сім’я — моя фортеця

Впродовж всього життя  мене підтримують  рідні люди. Не знаю, чи витримала б без них всі випробування долі.

Мама Надія Степанівна і тато Петро Кирилович працювали у сталеливарному цеху на МДЕЗі. У них була тяжка робота, але вони ніколи не скаржилися. Напевне, від батьків успадкувала працелюбність.

Мої троє синів Артем, Владислав і Денис — моя опора, заради них, їхнього майбутнього готова на найнеймовірніші вчинки.

Люблю активний відпочинок — часто сім’єю, з близькими, виїжджаємо на пікніки, граємо у волейбол, рибалимо. Обожнюю збирати гриби — проходжу за декілька годин до 15-ти кілометрів.

До речі, в дитинстві та молоді роки була волейболісткою і метала списа. Відстоювала честь Малинщини та Львівщини на змаганнях.

Вірю — «Папір-Мал» підкорятиме нові висоти

У моєму житті були тяжкі часи, і я вдячна кожному, хто допоміг — і керівництву, і працівникам «Папір-Малу». Нехай добро вертається всім сторицею. До речі, в нашому колективі завжди відгукуються на чужу біду, бо всі ми, неначе рідні. Більшість багато років віддало виробництву.

Я пишаюся «Папір-Малом»! Вірю, що крім українського ринку, наша картонно-паперова фабрика підкорить нові висоти — завоює європейський ринок. Адже ми того варті!

 

 

 

 

 

Comments are closed.