Так жартома, перефразувавши відоме прислів’я — «Поганий той солдат, який не мріє стати генералом», пояснив своє прагнення здобувати другу вищу освіту 28-річний Дмитрій Мирутенко — машиніст КРМ-1 нашого підприємства.
Що змусило вчителя за фахом піти на ТОВ КПФ «Папір-Мал» звичайним наладчиком ПРВ (поздовжньо-різального верстату) та завдяки чому так швидко його перевели у машиністи?, — про це і не тільки в інтерв’ю із молодим, амбітним та перспективним працівником нашої фабрики і студентом Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського».
— Дмитрію, а правда, що Ви за фахом — учитель?
— Так, правда. Спочатку, після 9-го класу, я закінчив Коростишівський педагогічний коледж, а потім — Уманський педуніверситет, тож можу викладати трудове навчання, декоративно-прикладне мистецтво, інформатику, креслення і навіть інженерну графіку.
— А чому тоді не пішли працювати за фахом, а влаштувалися на «Папір-Малі» простим робітником?
— Коли вирішував питання місця роботи, вже був одружений і мав маленьку дитину. На той час ми жили у моїх батьків у Чоповичах, а коли синок трохи підріс, вирішили «вити своє гніздо». Так ми переїхали до Малина та зняли тут квартиру. Дружина ще була в декретній відпустці, тож утримання сім’ї лягло на мої чоловічі плечі. Заробітна плата молодого вчителя (не відкрию таємниці) не дозволила б і житло оплачувати, і годувати сім’ю, й інші побутові потреби задовольняти. Тож, постало питання: «Де в Малині знайти роботу з достойною зарплатнею?». Тяжкої я, хлопець із села, не цурався. Тому, коли у районній газеті побачив оголошення, що на «Папір-Мал» запрошують спеціалістів робітничих спеціальностей, яких можуть навчити безпосередньо на підприємстві, та ще й пропонують гідну зарплату, вирішив спробувати. Оскільки люблю перебирати різну техніку й вивчати роботу механізмів, вирішив спробувати влаштуватись наладчиком пресу. Мене взяли. Це був 2016 рік.
— Знаємо, що на цій посаді Ви пропрацювали порівняно недовго. Вашу роботу помітили й запропонували перейти на посаду машиніста — на найвищу, так би мовити, сходинку в ієрархії тих, хто працює на КРМ…
— Було таке (посміхається). Машину тоді зупинили на плановий ремонт і саме міняли сушильну сітку. Старший машиніст Сергій Дячук, попросив тоді мене допомогти, а в кінці зміни сказав: «Ти тямущий, бачу, хлопець. Можливо, перейдеш до нас?..» І я подумав: «А чому б і не спробувати?».
Єдине, чого боявся, коли йшов із такою пропозицією до керівництва, що мені на той час не було й 25-ти — «зелений» ще для такої посади, як глузував дехто. Проте мене підтримали: «Якщо старші колеги побачили в тобі такий потенціал, спробуй…». А через кілька місяців навіть заохочувальну премію до святкування Дня працівників целюлозно-паперової промисловості дали, пожартувавши: мовляв, не як кращому машиністу, а тому, хто так швидко (лише за два місяці) освоїв нову професію. В інших, мовляв, на це мінімум півроку йде… Це був такий собі аванс, стимул для ще кращої подальшої роботи.
Велику підтримку відчув тоді, та й зараз постійно, від старшого машиніста «Папір-Малу» Анатолія Борисовича Лєбедєва. Ніколи не забуду, як я хвилювався, коли якось попервах зламався насос і треба було відшукати причину… А таких форс-мажорів — маленьких і великих буває чи не на кожній зміні. Тоді саме ти — машиніст, маєш помітити найменший збій у роботі, найменшу поломку, а головне — знати, як все усунути.
Є особливий показник якості роботи КРМ — «кільце стиснення», свої зрозуміють… Так ось воно не завжди є — вчора було, а сьогодні вже чомусь нема… Причина? Шукаєш, питаєш старших… І таких нюансів у роботі машиніста дуже багато. Відтак, із часом я зрозумів, що мені не вистачає технічної освіти…
— Тоді й вирішили здобути другу вищу освіту за фахом?
— Так. Адже, перефразовуючи відоме прислів’я, що поганий той солдат, який не мріє стати генералом, поганий і той машиніст, який не мріє стати, скажімо, технологом (сміється). А якщо серйозно, то вважаю, що без найменших амбіцій людина не стане серйозним фахівцем і в тій справі, якою займається. Тобто, у кожного повинні бути прагнення рости і просуватися вперед, інакше він просто буде деградувати. Життя не стоїть на місці, постійно щось відбувається, змінюється, вдосконалюється, а людині, щоб жити гідно і домагатися власних цілей, необхідно постійно вчитися і розвиватися в різних напрямках. Слід завжди докладати зусиль, щоб не втратити ті знання, які набув та здобути нові, аби бути затребуваним і кваліфікованим працівником. І тільки в такому випадку вдасться, якщо не примножити свої досягнення, то хоча б зберегти те, чим володієш у цей момент…
— Який навчальний заклад Ви обрали?
— Торік я вступив до Київського політехнічного інституту на інженерно-хімічний факультет, після закінчення якого матиму знання і диплом технолога целюлозно-паперового виробництва. До речі, саме Сергій Дячук, мій старший колега, порадив мені рости фахово та вступати до вишу, де сам зараз навчається і теж на заочній формі. Сергій навіть жартував: давай, мовляв, не цього року, а наступного вступай, щоб на одному курсі бути… Адже мене, оскільки маю вже одну вищу освіту, одразу на третій курс зарахували. Сергій — на другому.
Багато хто дивувався моєму рішенню, та ще й після активних бойових дій, яких зазнали ми тут… Але, до слова, через нинішню війну багатьом минулорічним абітурієнтам не довелося складати вступні екзамени. Мені, приміром, запропонували лише написати мотиваційний лист, чому я хочу вчитись саме на цьому факультеті.
— І що Ви написали?
— Так просто й написав, що я — машиніст картоноробної машини. Хочу краще знати: будову обладнання, що обслуговується; схему комунікацій; принцип роботи регулювальної і контрольно-вимірювальної апаратури; вплив окремих факторів на технологію виробництва; технічні умови і державні стандарти на готову продукцію…
Адже машиніст КРМ повинен уміти багато: контролювати процес лиття паперового полотна на папероробній машині; стежити за процесом формування полотна паперу або картону на сітці за показаннями контрольно-вимірювальної апаратури, зовнішніми ознаками і результатами аналізів, а також за віджиманням полотна на пресах, за температурою в сушильній частині, чистотою поверхні сушильних циліндрів і відведенням конденсату. Вести процес пігментації на спеціальній установці папероробної машини. Стежити за роботою всіх вузлів машини, кількістю та якістю продукції. Здійснювати контроль за роботою накату та якістю намотування готової продукції, ступеня помелу та інших показників якості маси, що надходить на сітку. Налагоджувати і регулювати всі вузли і механізми машини на заданий режим залежно від якості сировини й асортименту вироблюваної продукції. Стежити за роботою регулювальної і контрольно-вимірювальної апаратури. Здійснювати контроль за роботою каландра та якістю оброблення, за роботою накату та якістю намотування готової продукції…
Хоч я й маю вже певну практику в цьому, маю підтримку й допомогу колег, але хочу отримати додаткові знання, аби самостійно аналізувати процеси і контролювати виробничий процес.
— Дмитрію, мимоволі ми зачепили тему нинішньої війни…
— Болюча тема… Того 24 лютого я мав іти «у ніч», але мені зателефонували й сказали: «Не треба, зупиняємось…» А коли на Малин впали перші бомби й ворог впритул наблизився до нашого міста, я вирішив відвезти дружину з сином до її батьків у Любарський район — там було трохи спокійніше… На фабрику повернувся ж одразу, коли зателефонували із запитанням: «Можеш вийти?..».
Нині вже працюємо у звичному режимі. І це вселяє спокій та додає оптимізму. На сьогодні «Папір-Мал» чи не єдине підприємство в регіоні, що не лише зберегло робочі місця, а й примножило їх у цей складний час. Тут дають роботу і стабільний заробіток, віру в завтрашній день та можливість професійно рости й розвиватись… А війну цю ми обов’язково виграємо! Обов’язково!