«Наступну річницю — під мирним небом і з новими здобутками!»
14-го червня родині «Папір-Малу» 24 роки!
У людському житті – це квітуча молодість, а для підприємства – це роки плідної праці, становлення і поступального розвитку. За ці роки наша картонно-паперова фабрика «Папір-Мал» дуже змінилася й вдосконалилася технологічно. Подолано непростий шлях, на якому були і труднощі, і перемоги… І сьогодні, попри воєнні дії, кризові ситуації та складні економічні умови наше рідне підприємство продовжує розвиватись на повну потужність. Усе — завдяки злагодженій роботі дружнього колективу, який пліч-о-пліч працює задля спільної мети.
У переддень нашого свята давайте нагадаємо, яким був цей шлях. А допоможуть нам у цьому — «старожили» нашого колективу, які мають вагомий досвід роботи на «Папір-Малі». Отже, їм слово…
Михайло Михайлович ПЕТРИК,
машиніст папероробної машини з виробництва основи для СГВ,
на «Папір-Малі» — більше 23 років
— На «Папір-Мал» я потрапив спочатку як будівельник. Родом сам з Чернівецької області, а на Малинщину доля закинула після Чорнобильської трагедії. Тоді я допомагав розбудовувати колгоспи в Недашках та Рутвянці: ферми, клуби, житло для селян… В кінці 80-х — на початку 90-х років багато будували у селах, що були віднесені до 4-ї зони радіаційного забруднення, й отримували під відповідні соціальні програми чималі кошти. Будівельників тоді набирали звідусіль…
Та невдовзі колгоспи почали занепадати, а згодом і геть розпались. Так, у кінці 90-х, я опинився в Малині. Працевлаштувався різноробом у соцзабезі. А потім випадково почув, що на новостворене підприємство «Папір-Мал» потрібні будівельники, щоб розібрати старі цехи паперової фабрики й адаптувати їх під нове виробництво.
Я очолив одну із будівельних бригад, проте розбирати нам довелося не лише стіни, а й «до нуля» 3 старі папероробні машини. З них опісля склали одну — ту саму, на якій і працюю зараз — машину з виробництва основи для санітарно-гігієнічних виробів.
Залишитись на виробництві мені запропонував один із тодішніх керівників «Папір-Малу» Анатолій Васильович Деняченко. Саме він керував демонтажем старих папероробних машин і створенням на їх основі нашої теперішньої. Якось він сказав: «Ти, бачу, тямущий хлопець. Може, спробуєш працювати на цій машині? Адже, вважай, кожен гвинтик уже знаєш тут…». Я погодився, адже мені справді було цікаво побачити, як воно буде на ділі, а ще — як це з макулатури можна знову папір отримати…
Починав із накатника, проте вже місяців за три-чотири потому мені запропонували перейти в машиністи. Тоді брак кадрів був доволі відчутним. Словом, я погодився. Досі з великою повагою і теплотою згадую свого вчителя Михайла Желєзного. Він мав чималий досвід у цій професії, працюючи довгі роки на паперовій фабриці, і навчив мене всьому, що знав сам…
Зізнаюсь, працювати тоді, порівняно з теперішніми умовами, було дуже тяжко. Тоді все вручну було! Туалетний папір, який став першою продукцією, яку ми освоїли, рвався та довго не вдавався тієї якості, яка б задовольняла споживача. Те ж саме було попервах і з основою для паперових рушників. Та й швидкість машини була в рази меншою, ніж тепер. Порівняйте самі — 8 рулонів за зміну тоді, на початку 2000-х років, і 45-50, а то й 60 нині…
Останнє стало можливим із приходом на «Папір-Мал» нинішніх власників. Саме з їх появою була повністю переглянута технологічна схема виробництва, зокрема, й санітарно-гігієнічних виробів, проведена модернізація із заміною застарілого обладнання на сучасне, більш продуктивне. Тепер наша папероробна машина комп’ютеризована, що дає можливість контролювати швидкість, концентрацію маси, тиск пари, вагу та інші показники, а також вчасно вживати заходи для суворого дотримання технології виробництва продукції.
Також було повністю замінене на нове й обладнання цеху паперопереробки, що дозволило осягнути багато видів нової продукції — сьогодні тільки туалетного паперу в рулончиках ми випускаємо понад 10 видів. Розроблений і запатентований за останні роки і власний оригінальний папір — «СпеціалЪ».
Щоб паперові рушники стали цупкішими і не руйнувалися від вологи в руках користувачів, згодом у масу стали додавати інгредієнт, що підвищує вологоміцність паперу. А щоб додати привабливості і рушникам, і туалетному паперу основа для виробництва санітарно-гігієнічних виробів тепер випускається різних кольорів — стандартна сіра, синя, зелена, рожева, коричнева… Яку покупець забажає.
Те, як змінилися наші побутові умови, заслуговує окремої подяки новому керівництву. Осучаснені душові й побутові кімнати, спецодяг, своє кафе з гарячими обідами за символічну ціну, власний медпункт… Про працівників стали більше дбати, це очевидно.
Якби ще не ця війна…
Мій онук, Максим, «на нулі» був… До речі, коли йому 18 виповнилося, я його до себе, на машину взяв. Як і я, накатником починав, затим у сушильники перейшов. Після служби, яку проходив в Одесі, знову на «Папір-Мал» повернувся. А тут ця клята війна… Коли в перші дні після вторгнення росії військкомат у Малині підірвали, він саме там був… Дивом вціліли з хлопцями. Одразу ж став на захист рідної землі, згодом на Схід «перекинули»… Нині реабілітацію проходить після поранення і лікування. Я ж, як і всі, молю Бога, аби це пекло якнайшвидше закінчилося і вірю в нашу перемогу.
Вірю й у те, що після війни Максим знову повернеться на наше підприємство. Тоді я з радістю передам йому всі свої знання, щоб і онук став висококваліфікованим машиністом…
Імовірно, й онучка, яка до заміжжя й декрету працювала теж на «Папір-Малі» лаборантом, повернеться сюди назад. Адже саме у нашого підприємства, на відміну від багатьох інших у Малині, є майбутнє. Навіть у такий складний час воно стабільно працює і розвивається. І, можливо, вже мої внуки через кільканадцять років розповідатимуть, якою фабрика стане після війни…
Віктор Володимирович КУЧЕРЕНКО,
головний електрик КҐҐФ «Папір-Мал»
— На «Папір-Малі» я майже від самого початку — з 1999-го, коли почався монтаж першої папероробної машини, яка мала на ту пору виробляти лише туалетний папір. Про картон тоді навіть мови не було.
Пропозицію взяти участь у монтажі цієї машини на посаді електрика я отримав від Анатолія Деняченка, який у 99-му очолив наше підприємство. До того він багато років працював головним механіком на славнозвісній Малинській паперовій, де ми й познайомились…
Склали ту першу машину з трьох, що виготовляли колись конденсаторний папір, від виробництва якого відмовилися нові власники Малинської паперової. Пригадую, тоді було немало скептиків, які не вірили, що таке можливо — переобладнати старі машини під абсолютно нове виробництво. Але все запрацювало!
Погоджуюся, «Малинські волошки» — одна з перших назв туалетного паперу, який став випускати «Папір-Мал» — не порівняти за якістю з теперішньою продукцією. Та й асортимент наших виробів зріс у рази, як, власне, і обсяги виробництва. Але початок ніколи легким не буває…
Не легко було й з монтажем першої картоноробної машини. Під це виробництво теж реконструювали старі машини, що дістались нам разом із цехами паперової фабрики. Проект цієї реконструкції виготовлений був іспанцями, що мали подібне виробництво. Пригадую, як вони приїхали на «Папір-Мал», коли почався вже сам монтаж першої КРМ і відбувся її запуск. Вони не приховували свого захоплення нашими спеціалістами, і це було дуже приємно.
Тепер ось маємо ще одну КРМ, яка нещодавно запрацювала в новозбудованому цеху. Думаєте, цього разу не було скептиків щодо наших можливостей дати вживаному обладнанню нове життя? Для КРМ-2 була закуплена та демонтована лінія такого виробництва в Німеччині. Сьогодні навіть самі німці, що були налаштовані недовірливо, «знімають капелюха», бо лінія успішно запрацювала.
Порівняно з першою, друга картоноробна машина — більш осучаснена, багато процесів автоматизовані. Швидкість її до 800 метрів на хвилину, в той час як КРМ-1 — максимум до 400. Відповідно, зросла і потужність. До всього, нова картоноробна машина має можливість виробляти й крафтпапір.
Крім того, три роки тому на «Папір-Малі» запрацювала унікальна виробнича лінія з переробки упаковок типу «TetraPak», у яких ми звикли купувати пастеризоване молоко, соки та інші рідкі продукти харчування. Подібне обладнання, до речі, мають тільки декілька підприємств на всю країну.
Зауважу й те, що монтаж цієї нової лінії розпочався у травні 2019-го, а вже через 2,5 місяці ми запустили її в експлуатацію. При цьому, збірку доставлених новітніх механізмів і пуско-налагоджувальні роботи проводили власними силами, використовуючи лише фотознімки змонтованого устаткування.
Загалом, за останні роки, дякуючи новим власникам та керівництву, робота підприємства набула небачених до того масштабів і нової якості виробничих процесів. Ви подивіться, як навіть територіально розширилось наше виробництво — спробуйте тільки обійди його за день!
Приємно, що моя робота так чи інакше причетна до всіх цих змін, які відбуваються на підприємстві.
Насамкінець наведу ще одне порівняння — коли монтувалась перша КРМ, аби обслуговувати її й допоміжне виробництво, вистачало 2-3 електрика, а зараз у моєму підпорядкуванні, окрім ще одного інженера-електрика й майстра — 22 підлеглих. Серед них — і монтажники-висотники, і кабельщики з ремонту високовольтних кабелів, і бригада з поточного ремонту та обслуговування електродвигунів… При цьому — кожен професіонал своєї справи. Бо до підбору кадрів на «Папір-Малі» тепер теж зовсім інший підхід. Завдяки мотивації й авторитету підприємства, до нас приходять найкращі.
Юрій Миколайович ЛИТВИНЧУК,
головний енергетик
— Я прийшов на «Папір-Мал» в 2003-му. Мабуть, як і більшість спеціалістів, «засватав» тоді мене перейти сюди Анатолій Васильович Деняченко. З ним ми познайомились під час роботи на Малинській фабриці спеціального паперу.
За фахом я інженер-електромеханік. На «Папір-Мал» же мене запросили на посаду інженера-електрика, коли почався монтаж першої картоноробної машини. Тривав він, до речі, два роки — першу КРМ запустили 2005-го. У цьому процесі я мав забезпечити не лише все те, що стосувалося енергоживлення та електроприводу самої КРМ, а й паралельно вести будівництво першої, на ту пору, власної котельні. Зараз, як відомо, маємо ще дві. Причому якщо перша була розрахована для роботи на природному газу, то дві наступні — на альтернативному паливі.
До речі, про альтернативу природному газу ми задумались ще задовго до сьогоднішньої кризи. Перша котельня на щепі для здешевлення собівартості продукції була змонтована на підприємстві ще майже сім років тому. Причому за кілька місяців. Нині завершуємо будівництво ще однієї котельні, що також працюватиме на відновлювальних біоресурсах — деревній щепі. Вона стане значно потужнішою за дві вже існуючі.
Для тих, хто не знає, на «Папір-Малі» котельні використовуються не для обігріву цехів, а для технологічних потреб — щогодини котли виробляють до 30 тон пару, який необхідний для роботи машин з виготовлення паперу. І цей процес — безперервний. Не можна допустити, щоб котельне обладнання зупинилося бодай на 10 хвилин!
Збільшення ж потужності виробництва в останні роки вимагало й збільшення потужності енергозабезпечення. Тож, окрім реконструкції старих підстанцій, нещодавно власними силами на підприємстві було змонтовано і введено в експлуатацію нову на 35/6 кВ.
Хто б що не казав, сьогодні фабрика «Папір-Мал» не та, що була навіть шість-сім років тому. Прихід нових власників дав підприємству нове життя, що важко не помітити. Два нові виробництва лише за останні п’ять років, повна модернізація КРМ-1 і папероробної машини з випуску основи для СГВ, нові допоміжні цехи, осучаснені склади, зміна побутових умов і соціальної політики загалом. Навіть у такий складний час, як нині, ми чи не єдині в Малині маємо стабільну роботу й достойну зарплатню…
На жаль, багато планів довелося відтермінувати чи переглянути у зв’язку із війною… До слова, звістка про початок повномасштабного вторгнення росії застала мене в дорозі. Почули по радіо в автомобілі, яким їхали у відрядження до Хмельницького. Повернувшись, одразу ж були задіяні у зупинці всього виробництва. Затим були цілодобові чергування на підприємстві і спільна допомога нашим Тероборонівцям та ЗСУ, які стримували ворога на підступах до Малина. Спочатку це були сукно і картон для утеплення бліндажів. Мої хлопці допомагали з їх освітленням і подбали про те, де хлопцям зарядити телефони. Затим — демферні пластини з транспортної стрічки до бронепластин й наша продукція… Згодом стали виготовляти «буржуйки» і польові пічки, допомагали підключити генератори. Залучали наших фахівців і для ремонту електроустаткування та військової техніки…
Нині чимало наших працівників мобілізовані у ЗСУ. І власники, і підприємство, і прості робочі постійно підтримують наших захисників на передньому краї як матеріально, так і морально. Бо ж всі ми – одна папірмалівська родина, і ми дуже чекаємо їхнього якнайшвидшого повернення із Перемогою.
Певно, це найбільше бажання для кожного з нас — миру і Перемоги.
Нехай же воно якнайскоріше здійсниться!
Щоб прийдешній – 25-й день народження «Папір-Малу» – ми зустрічали під мирним небом, із новими планами на світле майбутнє!