Дружній колектив — гордість «Папір-Малу». У нас чимало прекрасних жінок, завдяки яким організовано та забезпечено безперебійну роботу на фабриці. Серед них – ті, хто забезпечує збереження життя і здоров’я нашого великого колективу – це доброзичливі і милі медсестри Олена СКАКОВСЬКА і Любов ВЕРЕМЕЙЧУК. Саме вони щоденно сумлінно піклуються про здоров’я своїх колег. Із семи ранку наші медики вже на посту. Та попри значне навантаження, успішно справляються з усіма викликами нашого сьогодення.

Про свою щоденну працю, вагомі обов’язки, віддане ставлення до рідного підприємства і не тільки вони розповіли нам .

ОЛЕНА СКАКОВСЬКА: «Я потрапила у чудовий колектив»

«Влаштувалася на «Папір-Мал» чотири роки тому, після декретної відпустки. Спочатку мені запропонували посаду комірника. Згодом, дізналася, що невдовзі відкривають медпункт і я працюватиму за спеціальністю. Це був гарний стимул, адже за освітою я медпрацівниця. Закінчувала Житомирський базовий фармацевтичний коледж, де здобула професію санітарного фельдшера. Певний час працювала у Житомирській міській лікарні, потім повернулася у рідне місто, але, на жаль, не змогла працевлаштуватися за фахом.

На «Папір-Малі» я потрапила у чудовий колектив. Зрозуміла — це моя стихія. З натхненням поринула у роботу. Мені доручили один із найскладніших напрямків — склад матеріально-технічних цінностей. Я успішно справлялася, адже ще перед працевлаштуванням на «Папір-Мал» прослухала курс «1С:Бухгалтерія», у тому числі здобула знання про складський облік.

Хоч і подобалася робота комірником, але, звісно, з нетерпінням чекала відкриття медпункту. З серпня 2019 року медпункт запрацював. Невдовзі, коштом підприємства, я пройшла навчання у Києві та здобула кваліфікацію сімейної медсестри, або медсестри загальної практики. Щоправда, останній місяць довелося навчатися дистанційно, оскільки розпочалася пандемія КОВІДу, але на рівень знань це не вплинуло», — розказує ОЛЕНА ОЛЕКСАНДРІВНА.

ЛЮБОВ ВЕРЕМЕЙЧУК: «Прийшла на 3 місяці, а працюю вже 2 роки»

Доки Олена була на курсах, їй на підміну взяли іншу медпрацівницю — ЛЮБОВ ВЕРЕМЕЙЧУК.

«Я 22 роки відпрацювала в малинській поліклініці дільничною, згодом сімейною медсестрою та більше 9-ти років – палатною медсестрою у хоспісі Київського міського клінічно-онкологічного центру. На останній роботі дуже виснажилася, набула синдром вигоряння. Це вище людських сил спостерігати за муками хворих, яким не в змозі повернути здоров’я…

Коли запропонували підмінити медпрацівницю на «Папір-Малі», спершу віднеслався з пересторогою — втома давала взнаки та й колектив великий. Але прийшовши на роботу, зрозуміла — вірно зробила. Тут працюють прості, хороші, щирі люди. Так вийшло, що прийшла на 3 місяці, а працюю вже 2 роки… У поліклініці я отримала теоретичну базу, у столичній клініці — добрі практичні навички, а вже тут – на виробництві поєднала теорію і практику», — каже ЛЮБОВ ВАСИЛІВНА.

Під час пандемії КОВІДу хвилювалися за кожного

З березня 2020 року, коли почалася пандемія, керівництво «Папір-Малу» перевело медпункт на посилений режим роботи, розширивши штат до двох працівників. Медсестри стали чергувати позмінно — з 7-ої до 20-ої години.

«Найбільше навантаження було у першу хвилю КОВІДу. Тоді всім було нелегко — у державі тільки розроблялися алгоритми лікування, і у людей була паніка, ніхто не знав, що це за вірус.

Ми співпрацювали з охороною. За допомогою температурного скринінгу виявляли хворих з температурою 37,3 і вище, а щоб люди менше контактували одне з одним, керівництво змінило графіки роботи різних підрозділів.

Кожну годину проводилася ретельна дезінфекція приміщень цехів, побутових кімнат тощо. За рекомендацією МОЗу в медпункті ми самостійно виготовляли антисептик для рук, чітко дотримуючись пропорцій. Розливали його в тару і розносили по цехах. Керівництво закупило одноразові маски — безоплатно роздавали їх працівникам та на вході фабрики.

Сукупність профілактичних заходів дозволила уникнути спалаху КОВІДу на підприємстві. Виробничий процес не зупинявся. Мало не кожному із хворих телефонували особисто, цікавилися, як проходить лікування, надавали рекомендації, скеровували за потреби у лікарню. Наразі обставини змінилися й проблема КОВІДу менш актуальна, але ми все одно тримаємо руку на пульсі, дотримуючись інструкцій», — зазначають медпрацівниці.

«Як і всі, до останнього повірити не могли, що може таке статися»

 Коментують початок повномасштабного російського вторгнення наші відповідальні медпрацівниці.

«Вже знаючи, що нашу область бомбардує ворог, прийшла на роботу. І треба віддати належне – власники та керівництво фабрики «Папір-Мал», у цей важкий період, взяли на себе повну відповідальність за працівників», – зазначає Любов Василівна. Та зауважує, що повноцінно медпункт відновив свою роботу тільки з середини квітня. Але, навіть у період, коли підприємство призупинило роботу, всім працівникам продовжували нараховувати заробітну плату; преміювали «фронтовими» тих, хто ризикуючи власним життям, підтримував життєдіяльність фабрики в перші дні війни. Також на підприємстві було створено штаб оперативної допомоги, який дотепер продовжує надавати підтримку робітникам, населенню міста, тимчасово переміщеним особам, які постраждали від бойових дій.

«Малинчани пережили страшне, але попри все – тримаються і вірять в Перемогу. Дуже добре, що наша фабрика відновила виробництво. До слова, чи не єдина в Малині. В теперішніх умовах людям надзвичайно потрібна робота і дохід в сім’ю. А ще так вони відчувають себе потрібними, важливими та краще справляються із стресом, який ми переживаємо кожного дня війни», – наголошують наші медпрацівниці.

Важливе завдання медиків на підприємстві —надання невідкладної допомоги

Окрім постійного проведення профілактичних заходів основним призначенням медпункту, звісно є надання першої невідкладної допомоги працівникам.

«Співробітники звертаються із різними проблемами — порізами рук, опіками рогівки, потраплянням стороннього тіла в очі, високим тиском, головним болем, серцевими нападами тощо. При невідкладних станах проводимо комплекс медичних заходів, щоб миттєво допомогти колегам. Опісля викликаємо швидку. При інфарктах, інсультах їх доставляють одразу в Коростень або Житомир, без зупинки в Малинській лікарні.

Завдяки високому рівню соціальної політики та безпеки праці на підприємстві, медпункт забезпечений всім необхідним. Керівництво постійно поповнює аптечку препаратами першої неохідності — маємо в достатній кількості лікарські засоби для реанімування постраждалих, знеболювальні, ліки для пониження тиску, проти шлунково-кишкових розладів, антисептики, експрес-тести для виявлення КОВІДу тощо. Також у медпункті є кисневий балон, киснева маска, пульсоксиметр, шини та інше приладдя. Тому у будь-якій надзвичайній ситуації маємо змогу надати невідкладну долікарську допомогу.

Крім того, люди звертаються у медпункт для проведення ін’єкцій за призначеннями лікарів. Вони можуть проходити курси лікування у разі загострення хронічних захворювань без відриву від виробництва», — розказують медики.

Працюють не для статистики, а заради людей

Є й інші важливі напрямки роботи медпункту. Це, зокрема передрейсовий огляд водіїв. Так щодня медики оглядають близько 20-25 шоферів, перевіряючи тиск, загальний стан, відсутність алко- та наркосп’яніння.

Крім того, медпрацівниці тісно співпрацюють із відділом охорони праці, допомагаючи складати списки для проведення профоглядів. Також Олена Олександрівна і Любов Василівна допомагають у проведенні медичних оглядів бригадам лікарів, які приїздять із приватних клінік на запрошення керівництва «Папір-Малу». Професійний медогляд (із флюорографією, взяттям крові для необхідних лабораторних досліджень), до речі, відбувається на території підприємства, без відриву від виробництва, що економить час, дозволяючи уникати довжелезних черг до кабінетів лікарів, які ми часто спостерігаємо у місцевій поліклініці.

Також медички чергують на футбольному полі під час проведення матчів за участю команди «Папір-Малу». Для супроводу футболістів керівництво придбало та наповнило їм окрему медичну сумку для невідкладної допомоги.

Донедавна значних ушкоджень спортсмени не отримували. Але на одному із матчів серйозно травмували нашого Андрія Карпенка: розбитий ніс, струс мозку, велика втрата крові… Але, завдячуючи присутній на грі Любові Василівні, її оперативності, досвіду й вправності найгіршого вдалося запобігти. Вона швидко та якісно призупинила кровотечу та надала необхідну першу допомогу до приїзду карети швидкої. На разі наш гравець вже «в строю»: відновлює спортивну форму на тренуваннях, а минулий матч навіть вийшов і повноцінно відіграв матч на футбольному полі.

«За декілька років роботи ми вже добре знаємо кожного працівника. З багатьма подружилися, стали порадницями, психологинями тощо», — кажуть медпрацівниці.

Не роботою єдиною…

Вільний час медики теж проводять активно. Люблять подорожувати із колективом. Крім того, Олена Олександрівна зачитується англійськими класиками, а Любов Василівна із задоволенням чаклує над картинами із бісеру, створюючи неймовірну красу. Та, як і всі ми, мріють про найшвидшу Перемогу та мир на рідній землі.

І так неодмінно буде, адже ми сильні, бо ми – разом!